Мета.
Виховувати любов і шанобливе
ставлення до рідної матері, до неньки – України. Розширювати духовний світ дітей. Вчити виявляти увагу до
рідних. Ознайомлювати з народними
звичаями, традиціями і обрядами.
Свято проводиться у другу
неділю травня. В класі святково прибраний стіл. На столі образ Матері Божої,
прикрашений українським вишитим
рушником, а біля нього свічка. На стінах висять
картини із краєвидами України, а
також ті, що зображають матір і дітей; конкурсні малюнки учнів, тихо звучить музика.
Вчитель.
У травні, коли розцвітають яскраві
квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято матері.
Ще у 1914 році Конгрес США
прийняв постанову про введення
нового державного свята – Дня
матері. А причетна до цього молода американка
Анна Джарвіс. Вона втратила матір, смерть була раптова і передчасна. Анна боляче пережила трагедію і звернулася з листами до
конгресменів, президента Америки, в яких запропонувала раз у рік, навесні, вшановувати Матір.
Ідею Анни підхопили у світі.
Вперше в Україні, У Галичині, це свято
відзначали у 1929 році. У цей день у національному одязі люди йшли зранку до
церкви на богослужіння, а пізніше тисячі
дітей під звуки музики, з квітами в руках ішли вулицями міста чи села до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші,
вистави, виставки виробів, квіти, сміх і жарти були адресовані
матерям.
А у родинному колі діти готували для
матерів подарунки, приємні дійства, і, найголовніше, намагалися бути
чемними та слухняними.
Це свято повернулось до нас нині й уособлює в собі три
найдорожчих образи: матері Божої, матері
– України і рідної неньки.
Учень.
Ой маю я три матері
Ой я маю три матері, та всі три хороші –
Три матері, три квіточки, як три красні рожі.
Перша мати - Непорочна, як лілея
біла,
Із Дитятком – Немовлятком, Пречистая Діва.
Друга мати – це найкраща на світі країна,
Земля наша, наша
славна Ненька – Україна.
Третя мати – що ж про неї гарного
сказати?
Це ласкава, люба, мила, рідна моя
мати.
Ой маю я три матері, та всі три
хороші,
Три матері, як три квітки, як три красні рожі.
К. Вагилевич
Вчитель.
З першим словом пошани звертаємось
до жінок – матерів, бо шануємо маму за
її ласку і любов, за недоспані ночі і колискові пісні, за її тиху мову і лагідну вдачу, за науку.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у
мене.
Зеленеє жито женці жнуть,
А вже тії гості в хату йдуть.
Зеленеє жито женці жнуть,
А вже тії гості в хату йдуть.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у
мене.
А вже ж тая хата всім мала,
Бо уся родинонька прийшла.
А вже ж тая хата всім мала,
Бо уся родинонька прийшла.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у
мене.
Зеленеє жито за селом,
А вже тії гості за столом.
Зеленеє жито за селом,
А вже тії гості за столом.
Учні.
Як добре нам жити і знати
І вірити, друзі весь час,
Що кращого слова, як «мати»
Немає у світі для нас.
Спасибі Вам, ріднії мами…
Що ви тут сьогодні із нами!
Для вас наше перше слово
Матусі! Бабусі!
Будьте здорові!
Моя єдина рідна ненько!
Які сказать тобі слова,
Щоб обминало тебе горе,
Щоб ти щасливою була!
Вас, вас, вас
Ми вас усіх вітаєм
Вам, вам, вам,
Вітання надсилаєм.
Квіти весни
Хай всміхаються
вам,
Вашим серденькам
І вашим рукам,
Вам, вам, вам.
Вам, вам, вам.
Всім, всім, всім
Хай сонечко всміхається.
Всіх, всіх, всіх
Бажання хай збуваються.
Квіти весни
Хай всміхаються
вам,
Вашим серденькам
І вашим рукам,
Вам, вам, вам.
Вам, вам, вам.
Я подарую тобі
гори,
Річки, озера і поля,
Моя найкраща, найдорожча,
Рідненька матінко моя!
Життя з тобою –
наче казка
Роки пливуть, мов та ріка
Але твою любов і
ласку
Я пронесу крізь всі літа.
Мама вишила мені
Квітами сорочку,
Квіти гарні, запашні,
На, вдягай, синочку.
Приспів:
В нитці сонце золоте,
Пелюстки багряні.
Ласка мамина цвіте,
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся.
Підійду і обійму,
Я свою матусю.
Приспів.
Мама.
Вам, діточки
мої любі, ще й
те треба знати,
Що, крім мене,
другу маму мусите кохати.
Бо та друга всім нам мати, вона нас ростила,
Хлібом, сіллю і водою вона нас кормила.
А та мати – Україна. Любіть її, діти,
Прикрасіть її собою, як красиві квіти.
Повертайся, ластівко,
До двора, до двора,
За весною скучила
Дітвора, дітвора.
Скоро вже повернуться
Журавлі, журавлі.
Скоро підем босими
По землі, по землі.
Скоро вже повернуться
Журавлі, журавлі.
Скоро підем босими
По землі, по землі.
В небі світить сонечко
Золоте, золоте.
Скоро наша яблунька
Зацвіте, зацвіте.
Буде цвіту сонячно
На гіллі, на гіллі.
Буде він у ластівки
На крилі, на крилі.
Буде цвіту сонячно
На гіллі, на гіллі.
Буде він у ластівки
На крилі, на крилі.
Тільки ти, весняночко,
Не барись, не барись,
І своєю піснею
Озовись, озовись.
Не барися, ластівко,
Прилітай, прилітай.
У чудесний сонячний
Рідний край, рідний край.
Не барися, ластівко,
Прилітай, прилітай.
У чудесний сонячний
Рідний край, рідний край.
Учениця.
Молю тебе, Мати,
щирими словами.
Змилуйся над нами.
Силу і здоров’я дай нам, Божа
Мати,
Поможи нам
вчитись, чесно працювати.
Щоб була потіха
для рідної мами –
Змилуйся над нами.
Дай нам оминути
всяку злу пригоду,
Дай рости на
користь рідному народу.
І одна єдина ненька Україна.
І поля безкраї, і
сади квітучі,
Ріки повноводні і могучі.
Приспів.
Я здійму до неба
крильця-рученята,
Помолюсь за маму, помолюсь
за тата.
За сестру і брата,
за усю родину,
І за рідну неньку
Україну!
Захисти нас, Боже,
від лихої долі,
Уроди доволі
житечка на полі.
Щоб сміялись
дзвінко діти в кожній хаті,
Щоб були щасливі і
багаті.
Приспів.
Вчитель.
Мама… Вона турбується
про нас завжди і про малих, і про дорослих. Адже скільки б не було нам років 5 чи 50, для
мами ми завжди діти.
Учні.
У тата і мами також є матуся
Це лагідна наша рідненька бабуся!
Бабусю свою я дуже
люблю,
Нехай відпочине –
я все пороблю.
Я поратись буду цілісінький ранок
Зготую на
кухні чудовий сніданок,
Начищу картоплі,
наріжу цибулі,
Зроблю вихідний для своєї бабулі!
- Ти тільки
вслухайся, бабусе! Бабусенька! Бабуня – солодуня! Які ніжні, пестливі,
лагідні і теплі слова!
- А чому?
- А тому, що бабуся – це мамина або татова мама, отже
вона прожила на світі
вдвоє більше, ніж тато або мама. Вона
бачила у житті вдвоє більше. І
ти, мабуть, вдвоє дорожчий для неї, бо ти – дитина її дитини. Правду кажуть
у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки».
Гарне слово
Бабуся! Бабця! – гарне слово!
Тільки скажеш – все готово!
Бабусю, кашки – кашка є.
Бабусю, спатки – вже
роздітий,
І у ліжку, і укритий.
Бабусю, бантик зав’яжи,
Бабусю, казку
розкажи.
Бабуся, бабця – гарне слово!
Тільки скажеш – все готово!
Вчитель.
Діти, немає на землі
нічого вічного… Не вічні і наші рідні…
Приходить час, і ми прощаємося з ними. «На все Божа воля» - кажуть у
народі. Але як часто не вистачає онукам
ніжної, теплої бабусиної руки. Як не
вистачає їхнім матерям мудрої поради. І
не гоїться в серці рана. Лише притуплюється біль. Є у нашому класі діти, бабусі яких уже
померли. То ж пом’янемо покійних добрим слово.
В серці не гоїться рана,
Душу біда напекла.
Бабцю, чого так рано
З дому навіки
пішла?
З школи приїду
раненько,
Гляну – бабусі нема.
Двір наш
неначе спустілий,
Хата – неначе німа.
Ти ж мене, бабцю, любила
Більш, ніж себе, берегла,
Словом, слізьми освятила
Шлях мій в життя
край села.
Ласкою серце ти гріла,
Гріла і душу мою.
І в узголов’ї сиділа
Тихо, поки не засну.
Все забулося погане,
Кликали дні і
діла.
Бабцю, чого ти так рано
З дому навіки пішла?..
Пісня про матір
Посіяла людям літа
свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко
– і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо? – сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас
ми?... Та що ви намислили, мамо?
- А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями
І срібло на травах, і золото на колосках.
- Не треба нам
райдуг, не треба нам срібла і злота.
Аби тільки ви нас чекали
завжди край воріт.
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу,-
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Махнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», - і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
(Б. Олійник)
Чи багато квіту, чи важка роса.
Ой, чого ж так
рано мама посивіла,
А була ж у неї золота коса.
Ой, чого ж так
рано мама посивіла,
А була ж у неї золота коса.
Мамине безсоння, мамині тривоги
Простелила доля у незнану даль.
За ворота вийде, стане край дороги,
В коси заплітає
сивини печаль.
За ворота вийде, стане край дороги,
В коси заплітає
сивини печаль.
Стеляться тумани долами, лугами,
Стеляться тумани у глибокі сни.
Гей, дорого дальня, повертай до мами,
Буде в її косах менше сивини.
Гей, дорого дальня, повертай до мами,
Буде в її косах менше сивини.
Приїжджайте частіше додому,
Щоб не мучив вас сором потому.
Не привозьте ні
грошей, ні слави.
Будьте з рідними рідні,
ласкаві.
Зачерпніть водиці
з джерельця,
Прихиліться серцем до серця,
Пригадайте
дитинства стежки,
Розцілуйте батьківську
сивину.
Бо не вічні ні батько, ні мати,
Часом можете їх не застати.
Щоб не змучила совість потому –
Приїжджайте частіше додому.
Шануйте, друзі,
матерів!
Мені болить, коли матуся,
Що має дочок і синів,
Живе одна, мов та
бабуся,
На схилі посивілих
днів…
Працює вдень, не спить ночами.
І часто зрошує
сльозами
Тверду подушку на зорі.
Скотину порає в дворі,
А вдень копає на
городі.
Уста шепочуть: «Світе мій!
Як важко жить мені одній,
Одна- однісінька, та й годі!..»
Цим віршем
нагадати я хотів:
Шануйте, друзі, матерів!
В хаті тепленькій
Стихла розмова.
Сняться старенькій
Сни колискові.
Сняться бабусі
Діти і внуки, -
Не надивлюся
На її руки.
Все вони можуть,
Все вони вміють,
Треба – поможуть,
Треба – посіють.
Ви нас ростили,
Ви нас носили,
Бога молили,
Ласки просили.
Що ж це Ви засумували?
Справу виправимо враз
Й подаруємо на
втіху
Вам великий букет сміху!
Я у мами одна, мов билиночка,
Коли вдома сама – беру віничка.
І кругом замету, наведу чистоту,
Щоб ніде не було ні пилиночки.
А як мама прийде, все обдивиться,
Ледве віник знайде, смішно
скривиться.
Поцілує свою заметушечку,
Покладе спочивать на подушечку.
Й після мене мете аж до раночку –
Поправляє мою замітаночку.
Донечка
(Усмішка)
Якось літом донечка
Залишила хату
І поїхала кудись
На курси вступати.
Чи вступила, а чи ні
(Буває помилка)
На четвертий день прийшла
Додому посилка.
Мати глянула, а там
Прозорий мішечок,
В нім картопля молода,
Цибулі пучечок,
І записочка лежить
Тривожного змісту:
«Неможливо, мамо, жить
Без тебе у місті…
В мене вже не вистача
Ні часу, ні кошту,
То ж звари картоплю цю
І неси на пошту.
Висилай лиш
заказним –
Все точно, по списку,
Не забудь покласти
ще
Вареників миску…
Ну, бувай… Іще одне,
За тиждень приблизно
Надішлю тобі
попрать
Пакунок білизни.
Не забудь пришить гаплик,
Бо лихо зі мною.
Щоб не спала кофта з пліч –
Тримаю рукою».
Прочитала мати
лист
І втратила спокій…
Має ненька радість
бач,
На старості років.
Чобітки веселі в мене, як піду гуляти,
Чобіточки тупотять, хочуть танцювати (2).
Гопака я у неділю танцювати вчилась,
Перекинула відро, мама розгнівилась(2).
Я бабусі помагала, тарілочки мила,
У таночок як пішла, глечика розбила (2).
Ви не смійтеся, малята, чи ж я винувата,
Що веселі отакі маю чоботята (2).
Кухлик
(Усмішка)
Дід приїхав із села
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: «Покажіть
Кухлик, той що з краю».
Продавщиця: «Што? Чего?
Я не понімаю!»
- Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
- Да какой же
кухлик здесь,
Єсли ето кружка!
Дід у руки кухлик
взяв
І насупив брови:
- В Україні живете
Й не знаєте мови…
Продавщиця теж
була
Гостра та бідова.
- У мене єсть свой язик,
Ні к чему мнє мова!
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови.
Має, бідна, язика
І не знає мови.
А тепер ми вам розкажем,
Як ми щиро любим Вас,
І які хороші, милі
Ви, бабусеньки, у нас!
У моїх обох бабусь –
Руки золоті.
Очі світяться любов’ю,
Вії довгі та густі!
А моя бабуся
Схожа на веселку,
Бо така чудова
І така весела!
А моя бабуся
гарна, як калинка,
В неї чорні брови,
губки – як малинка.
А моя бабуля – лісовий дзвіночок:
Вмілі в неї руки, срібний голосочок!
І моя бабуся добра
і хороша.
Вона дуже працьовита і на фею схожа.
Наша казочку розкаже.
Пиріжечків напече,
І шкарпетки усім зв’яже,
Ось така вона в нас є.
Гарні в нас бабусі,
З вами згоден я.
Та найкраща бабуся –
Все ж таки моя!
Всі учні
І моя! І моя!
Наймиліші, найрідніші,
Дуже любимо ви Вас,
То ж прийміть у подарунок
Гарну пісеньку від нас!
Про бабусю пісеньку
Співати будем ми.
В ній мотив гарненький
І слова такі прості:
«Рідні наші, милі,
Як же любимо ми вас!
Добре, що бабусі є у нас».
Приспів:
Про усіх бабусь заспіваємо,
Із святковим днем привітаємо.
Побажаємо, щоб у щасті ви,
Прожили не менше як сто літ.
Все бабуся знає:
І про перший зубчик мій,
І про перше слово,
І як перший крок ступив!
Любимо бабусеньку
Всім серденьком своїм.
Весело з бабусею усім.
Приспів.
Про бабусю пісеньку
Співати будем ми.
В ній мотив гарненький
І слова такі прості:
«Рідні наші, милі,
Як же любимо ми вас!
Добре, що бабусі є у нас.
Вчитель.
Дорогі бабусі! За
щоденними турботами ми не маємо часу
подякувати за добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. Ніжні і щирі
слова вам говорять онуки. А зараз я надаю словом Вашим дітям.
Мама учениці класу.
Милі наші матуся!
Ми вам шану складаєм
І признатися мусим,
Що без вас нас немає.
Ви нас, рідні, зростили,
Нам життя дарували
І безмежно любили,
Від біди захищали.
То ж сьогодні я
хочу
Вам «спасибі» сказати
За недоспані ночі,
На тривоги багаті,
За натруджені руки,
Що не знають утоми,
За хвилини розпуки,
Як не ладиться в домі.
Ви завжди у роботі,
На вас кинуті діти,
Повсякденні турботи,
Нема часу хворіти.
Густі зморшки покрили
Ваше добре лице.
І все менше в вас сили –
Пам’ятати б про це!
Ми вас любимо
щиро,
Люблять вас і онуки.
Всім здоров’я, вам миру
І цілуєм вам руки!
Нехай над вами
небо голубіє,
Не знають втоми руки золоті,
Нехай душа ніколи не старіє,
І серце не втрачає доброти.
Нехай для вас не згасне сонце,
Нехай не віють в душу холоди,
Хай жито на столі і Бог
на небі
Вас завжди
порятують від біди.
Хай роки ідуть, а чоло не
сивіє,
Хай внуки ростуть,
а лице молодіє,
Хай серце не знає печалі й розлуки,
Хай радість
приносять вам діти й онуки.
Бажаєм прожити в
силі й здоров’ї
Ще многії літа
щасливої долі.
Вчитель.
Дорогі діти!
Коли станете дорослими, не забувайте своїх матерів, які вас народили і роблять все для того, щоб ви
виросли справжніми людьми. Любіть,
захищайте і будьте патріотами нашої рідної України і нехай вічно у вашому серці живе і допомагає
вам Матір Божа.
У колисці маля
посміхнеться -
Все на світі
тепліше здається.
Посміхнеться
дівчині юнак –
І два серця
заб’ються у такт.
Приспів:
Посміхайтеся, люди,
частіше,
На землі тоді буде
тепліше.
Хай турботам немає
кінця,
Але посмішка всім
до лиця.
Посміхайтеся, люди,
частіше,
На землі тоді буде
тепліше.
Хай турботам немає
кінця,
Але посмішка всім
до лиця.
Така гарна
усміхнена мама,
Як з портрету
зійшла до нас прямо.
Посміхнеться щасливо татусь –
І проблеми зникають
чомусь.
Приспів.
Посміхнеться до
діда бабуся,
Дід закрутить
закурені вуса.
Навіть старість
зникає умить,
Коли посмішка в
серці горить.
Немає коментарів:
Дописати коментар